Демографічні втрати українського народу в 1932-1933 роках

Posted on Posted in Трагічні сторінки в історії України. Голодомор

Демографічні втрати українського народу в 1932-1933 роках

Факти свідчать, що масштаби голоду можуть суттєво відрізнятись один від одного – все залежить від кількості його жертв та інших наслідків. Відомо, наприклад, що голод 1972 р. у басейні ріки Ганг в Індії забрав 800 людських життів . У 1069 р. в північних графствах Англії голодною смертю померло понад 50 тис. чол.  У Нігерії з 1968 до 1973 рр. – 100 тис.  В 125 р. до н.е. сарана знищила всі посіви в Нумідії та Киренаїці, що призвело до загибелі 800 тис. мешканців. А в Північній Кореї протягом 1997-1999 рр. від голоду загинуло вже понад 2 млн. громадян. Але найбільше людей гинуло в багатонаселених країнах. В Індії на протязі 1790-1791 рр. голодною смертю померло більше мільйона людей; в 1866 р. в південних провінціях – Бенгалії, Оріссі та Біхарі – 1,5 млн. чол.; за 1769-1770рр. – 3 млн., протягом 1876-1877 рр. – 6 млн. людей. У Китаї, в провінції Хунань, за 1942-1943 рр. від голоду загинуло майже 3 млн. китайців, а в 1876-1878 рр. у північних та центральних районах країни – від 9,5 млн.(за урядовими джерелами) до 13 млн. чол. (за даними місіонерів). Цей Великий Китайський голод, як його називають дослідники, до цього дня залишається найжорстокішим голодом в історії людства.

Як виглядає на цьому тлі український голодомор 1932-1933 рр.?

Встановити абсолютну кількість померлих під час того чи іншого голоду неможливо – точної статистики немає. Дослідники обмежуються приблизними підрахунками. Тому стосовно загальної кількості жертв катастрофи початку 1930-х рр. у літературі можна зустріти декілька версій – від 3 млн. до 10 млн. чол. Кількість померлих від голоду 1932-1933 рр. в Україні західні дослідники оцінюють у межах від 7 до 10 млн. людей. Найбільш вірогідними, на наш погляд, є підрахунки С.В. Кульчицького. Ще 1990р. з’явилися його розрахунки щодо жертв голодомору, вперше побудовані на аналізі даних демографічної статистики. З того часу ніяких серйозних заперечень щодо них у науковців не виникало. Отже, на думку вченого, загальне число загиблих від голоду в 1932-1933 рр. становить 5-6 млн. осіб. Це ставить голодомор на рівні найбільших за масштабами голодувань, яких зазнало людство за час свого існування.

Про подібні штучні голоди-геноциди у світовому масштабі відомо мало. У цьому відношенні голодне лихоліття початку 1930-х рр. в Україні можна порівняти хіба що з голодуванням 1944-1945 рр. у Західній Голландії. Його причиною стала цілеспрямована політика фашистських окупантів з вивезення з цієї країни всіх запасів продовольства і переважної більшості сільгосппродуктів, що вироблялися в Голландії. Внаслідок цього за два роки від голоду тут померли 10 тис. чол. Слід також згадати, що наприкінці 1970-х рр. політика геноциду режиму червоних кхмерів у Кампучії з масовою депортацією міського населення в сільську місцевість без забезпечення його продовольством та житлом призвела до загибелі від голоду як мінімум одного мільйона людей. До цього маємо додати і той факт, що в 1941-1944 рр. на окупованій території України фашисти, застосовуючи політику геноциду проти місцевого населення, широко використовували й можливості голоду. За неповними даними, тільки у Харкові від голоду й виснаження загинули 110-120 тис. чол. Отже, таким чином, можна констатувати, що український голодомор 1932 – 1933 рр. належить до небагатьох відомих в історії голодів – геноцидів.